нагонця

НАГОНЦЯ́, присл., діал.

Наздогін.

Батько побіг нагонця, піймав за поясину, да й прип'яв до учкура лобуряку (Ганна Барвінок);

Іду я йду, дивлюся – щось Біліє... сукня... Я за нею Метнувся нагонця, і – тиць! Зустрівсь із кралею моєю (П. Куліш).