нагороджуваний
НАГОРО́ДЖУВАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до нагоро́джувати¹;
// у знач. прикм.
Ми кладемо перед себе “нагородні листи” і заходжуємося скрипіти перами. Спочатку вказуємо короткі соцдемографічні дані нагороджуваного бійця (Є. Доломан);
// у знач. ім. нагоро́джуваний, ного, ч. Той, кого нагороджують.
Дрібні чиновники, унтер-офіцери і солдати не могли одержати ордена ще й тому, що нагороджуваний повинен був зробити великий грошовий внесок (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)