нагортати

НАГОРТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАГОРНУ́ТИ, горну́, го́рнеш, док., що, чого.

Горнути, нагрібати що-небудь докупи або в якійсь кількості.

Він не міг бачити того пенька, того місця, де за хвилину перед цим стояла його ялинка, і почав нагортати снігу на пеньок (М. Коцюбинський);

Василина до глека нагортає жарин (І. Чендей);

Ми нагорнули невисоку могилу, нарвали волошок, безсмертників і заквітчали її (О. Гуреїв);

Настуся нагорнула піску собі на ноги до самих колін (О. Копиленко);

// безос.

Пішли чорні бурі .. Намете, нагорне і в колодязь, не один день потім мине, доки цебро за цебром витягаєш, вибереш весь той намул (О. Гончар);

// перен., розм. Привласнюючи що-небудь, збирати у великій кількості.

Із дукатів штири [чотири] купи Рівних нагортає (С. Руданський);

Кожний тут [на Україні] у розкоші, в спокої І граблями добро нагорта (В. Самійленко).

Значення в інших словниках

1. нагортати — (горнучи, збирати) громадити, нагромаджувати.  Словник синонімів Полюги
2. нагортати — нагорта́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. нагортати — -аю, -аєш, недок., нагорнути, -горну, -горнеш, док., перех. Горнучи, збирати в якій-небудь кількості. || безос.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. нагортати — ЗГРІБА́ТИ (гребучи, збирати докупи, в одне місце), ГРЕБТИ́, ГОРНУ́ТИ, ЗГОРТА́ТИ, ГРОМА́ДИТИ, ЗГРОМА́ДЖУВАТИ, ЗАГРІБА́ТИ, ЗВОЛІКА́ТИ, ЗАГРОМА́ДЖУВАТИ рідко. — Док.: згребти́, згорну́ти, згрома́дити, загребти́, зволокти́, зволочи́ти, загрома́дити.  Словник синонімів української мови
5. нагортати — НАГОРТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАГОРНУТИ, горну́, го́рнеш, док., перех. Горнучи, збирати в якій-не-будь кількості. Він не міг бачити того пенька, того місця, де за хвилину перед цим стояла його ялинка, і почав нагортати снігу на пеньок (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
6. нагортати — Нагорта́ти, -та́ю, -єш сов. в. нагорну́ти, -ну́, -неш, гл. Нагребать, нагрести. Взяв ціпа... і нагорнув проса під сніп. Рудч. Ск. І. 56.  Словник української мови Грінченка