надгоряти

НАДГОРЯ́ТИ, я́ю, я́єш і НАДГОРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАДГОРІ́ТИ, рю́, ри́ш, док.

Починати горіти; загорятися.

Молоді держали в руках засвічені свої весільні свічки. Коли в одного з молодих свічка більше надгоряла, то це означало, що той з них раніше і помре (з наук. літ.);

Не встигла одна цигарка надгоріти з краєчку, як він байдуже жбурляв її і запалював іншу (С. Добровольський).

Значення в інших словниках

1. надгоряти — надгоря́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. надгоряти — -яю, -яєш і надгорати, -аю, -аєш, недок., надгоріти, -рю, -риш, док. Починати горіти; загорятися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. надгоряти — НАДГОРЯ́ТИ, я́ю, я́єш і НАДГОРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАДГОРІ́ТИ, рю́, ри́ш, док. Починати горіти; загорятися. Не встигла одна цигарка надгоріти з краєчку, як він байдуже жбурляв її і запалював іншу (Добр., Ол. солдатики, 1961, 7).  Словник української мови в 11 томах
4. надгоряти — Надгоря́ти, -ря́ю, -єш сов. в. надгорі́ти, -рю́, -ри́ш, гл. Надгорать, надгорѣть.  Словник української мови Грінченка