надесятеро
НАДЕ́СЯТЕРО, присл.
На десять частин.
[Микита (один):] Я тебе надесятеро розірву, стопчу, як гадюку, на шматки роздерутебе, чортів брехуне!.. (М. Кропивницький);
Якесь залізо краяло їй душу надесятеро і скреготало там: “Не буде того, не буде...” (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)