надрізувати

НАДРІ́ЗУВАТИ, ую, уєш і НАДРІЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАДРІ́ЗАТИ, і́жу, і́жеш, док., що.

Розрізувати що-небудь трохи, не повністю, не до кінця.

Перед ним у руці дубова паличка. Він виймає ножичок, розправляє його лезо і починає надрізувати десятий карб (Ю. Бедзик);

Лукаш хоче надрізати ножем березу, щоб сточити сік. Мавка кидається і хапає його за руку (Леся Українка);

Гнат надрізав шкуру на суглобах задніх баранячих ніг, прошилив у них мотузки і підчепив з Даркою баранчика до гілляки на вишні (М. Малиновська).

Значення в інших словниках

1. надрізувати — надрі́зувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. надрізувати — див. різати  Словник синонімів Вусика
3. надрізувати — -ую, -уєш і надрізати, -аю, -аєш, недок., надрізати, -іжу, -іжеш, док., перех. Розрізувати трохи, не повністю, не до кінця.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. надрізувати — див. різати  Словник чужослів Павло Штепа
5. надрізувати — Надрі́зувати, -рі́зую, -рі́зуєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. надрізувати — НАДРІ́ЗУВАТИ, ую, уєш і НАДРІЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАДРІ́ЗАТИ, і́жу, і́жеш, док., перех. Розрізувати трохи, не повністю, не до кінця. Лукаш хоче надрізати ножем березу, щоб сточити сік. Мавка кидається і хапає його за руку (Л. Укр., III, 1952, 198).  Словник української мови в 11 томах
7. надрізувати — Надрізувати, -вую, -єш сов. в. надрізати, -ріжу, -жеш, гл. Надрѣзывать, надрѣзать.  Словник української мови Грінченка