нажаблюватися
НАЖА́БЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., НАЖА́БИТИСЯ, блюся, бишся; мн. нажа́бляться; док., зневажл.
Ображаючись на кого-небудь, сердитися, надуватися.
– Кажи: сам палив панські стоги чи хтось ще в кумпанії був? – нажаблюється полісовщик (М. Стельмах);
Нажабиться кожен, напиндючиться; навіть той, що за годинку булки просив (А. Свидницький);
[Мати:] А ти проти неї нащо нажабилась? Мирненько треба, мирненько, гарно (П. Тичина).
Словник української мови (СУМ-20)