нажиратися
НАЖИРА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., НАЖЕ́РТИСЯ, ру́ся, ре́шся, док., вульг.
1. Те саме, що наїда́тися.
Ніяк не нажереться (Сл. Б. Грінченка);
– Йому [немовляті] що? Аби нажерлось. Ач, смокче як! (В. Винниченко);
– Що їм якийсь задрипаний Люботин? Понаїжджало тут всілякого зброду – от аби погуляти, нажертися та напитися на дурняк. Їм одне в голові (Ю. Винничук).
2. чим, перен. Повністю задовольняти потреби, бажання і т. ін. в чому-небудь.
– І таки треба видирати землю в тих, хто нажертися нею не може... (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)