накликатися

НАКЛИКА́ТИСЯ, а́ється, недок.

1. Добровільно виражати бажання, робити, виконувати що-небудь, діяти в певному напрямку; напрошуватися.

Параска, котра було проходить ні з ким не поздоровкаючись, одходить – не прощаючись, гордує людьми, тепер Параска сама накликається, сама йде побалакати між людьми (Панас Мирний).

2. Пас. до наклика́ти.

НАКЛИ́КАТИСЯ, и́чуся, и́чешся, док., розм.

Багато разів покликати кого-небудь.

Ти мене накличешся ночами, Несучи розлуку за плечами, І навиглядаєшся одна (А. Малишко).

Значення в інших словниках

1. накликатися — накли́катися дієслово доконаного виду розм. наклика́тися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. накликатися — I наклик`атися-ається, недок. 1》 Добровільно виражати бажання діяти в певному напрямку, домагатися чого-небудь; напрошуватися. 2》 Пас. до накликати. II накл`икатися-ичуся, -ичешся, док., розм. Багато разів покликати кого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. накликатися — ЗГОЛО́ШУВАТИСЯ на що, до чого і з інфін. (заявляти про своє бажання робити щось), ВИКЛИКА́ТИСЯ, НАКЛИКА́ТИСЯ, НАЗИВА́ТИСЯ розм. — Док.: зголоси́тися, ви́кликатися, назва́тися.  Словник синонімів української мови
4. накликатися — НАКЛИ́КАТИСЯ, и́чуся, и́чешся, док., розм. Багато разів покликати кого-небудь. Ти мене накличешся ночами, Несучи розлуку за плечами, І навиглядаєшся одна (Мал., Звенигора, 1959, 119). НАКЛИКА́ТИСЯ, а́ється, недок.  Словник української мови в 11 томах
5. накликатися — Накликатися, -чуся, -чешся гл. Назваться, напроситься.  Словник української мови Грінченка