накришувати

НАКРИ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., рідко, НАКРИШИ́ТИ, ришу́, ри́шиш, док.

1. чого. Подрібнювати що-небудь у якійсь кількості.

– В борщ треба цибулі та часнику багато накришувати, щоб затхлість усю перебити... (О. Гончар);

Мати загадала їй зібрати з глечика сметану та накришити сала (І. Нечуй-Левицький);

– Трохи не так накришив [махорку], – сказав Сопілка (О. Донченко);

Старий дід за старим морським звичаєм налив у велику раковину вина, накришив туди білої паляниці і підніс старому дельфінові (О. Іваненко).

2. чим. Насмітити кришками чого-небудь.

Тільки хто накришить хлібом на столі або розіллє борщ з ложки, – Василько так і гукне: “А нащо так накришувати та наляпувати!” (С. Васильченко).

Значення в інших словниках

1. накришувати — накри́шувати дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. накришувати — -ую, -уєш, недок., рідко, накришити, -ришу, -ришиш, док. 1》 перех.Подрібнювати щось у якій-небудь кількості. 2》 неперех., чим. Насмітити крихтами чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. накришувати — НАКРИ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., рідко, НАКРИШИ́ТИ, ришу́, ри́шиш, док. 1. перех. Подрібнювати щось у якій-небудь кількості. — В борщ треба цибулі та часнику багато накришувати, щоб затхлість усю перебити… (Гончар, Таврія, 1952, 29)...  Словник української мови в 11 томах
4. накришувати — Накришувати, -шую, -єш сов. в. накриши́ти, -шу́, -шиш, гл. Крошить, накрошить. Ой сип сірівець та накриши хріну. Шевч. 188.  Словник української мови Грінченка