налатаний
НАЛА́ТАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до налата́ти.
І в Єремії ряса на спині поруділа, і в Ісакія спина руда, неначе налатана рудою латкою (І. Нечуй-Левицький);
Особливо сподобалося, як потішав придворний блазень гостей. А червона чирва, налатана ззаду на штанях, .. весь час мерехтіла в очах і викликала посмішку (І. Пільгук);
// нала́тано, безос. пред.
– А це що в тебе на заду? Латка? – Та налатано, – пахкнув Коломойцев. – Але під шинеллю не видно, правда ж? (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)