налетілий
НАЛЕТІ́ЛИЙ, а, е.
Дієпр. акт. до налеті́ти 1–3, 5, 6.
Серед страховищ іздіймається .. миготіння різнокольорових вогнів, звуки труб. Вони прожогом летять одне до одного. Але тут же, як налетілий на яму кінь, одстрибують убік, летять угору й гаснуть (В. Винниченко);
Собор завжди несе в собі певний настрій, але найбільше любить Баглай його уночі, в розшумілі вітряні ночі, коли налетілий східняк рве листя з .. дерев (О. Гончар);
Я пішов далі.., все ще відчуваючи несподівано налетілий смуток, який так раптово мене пойняв (Валерій Шевчук).
Словник української мови (СУМ-20)