наломлюватися

НАЛО́МЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., НАЛОМИ́ТИСЯ, ломлю́ся, ло́мишся; мн. нало́мляться; док. до чого, чого, з інфін. і без дод.

Набувати вправності, уміння, навичок у чому-небудь.

І училось так охоче, так ревно! Тяжко лиш приходилось, що наука говорила чужою, нелегко зрозумілою мовою .. Потроху привчалося, наломлювалося і до слухання, і до виучування (Олена Пчілка);

– Він у мене з далекої землі .. Тепер таки наломивсь балакати по-козацьки (П. Куліш);

Коли вже обвикнувся [Янош] і трохи наломився мови, скупо розповідав літніми вечорами біля вогнища про свої далекі краї (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. наломлюватися — нало́млюватися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. наломлюватися — -ююся, -юєшся, недок., наломитися, -ломлюся, -ломишся; мн. наломляться; док. Набувати вправності, уміння, навику в чому-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. наломлюватися — НАВЧИ́ТИСЯ (НАУЧИ́ТИСЯ рідко) чого, з інфін., із сполучним сл. як (набути певних знань, навичок, уміння що-небудь робити), ВИ́ВЧИТИСЯ чого і з інфін.; ПІДКУВА́ТИСЯ з чого, в чому і без додатка, розм.  Словник синонімів української мови
4. наломлюватися — НАЛО́МЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., НАЛОМИ́ТИСЯ, ломлю́ся, ло́мишся; мн. нало́мляться; док. Набувати вправності, уміння, навику в чому-небудь. Коли вже обвикнувся [Янош] і трохи наломився мови, скупо розповідав літніми вечорами біля вогнища про свої далекі краї (Гончар, II, 1959, ЗО).  Словник української мови в 11 томах