наляпувати

НАЛЯ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., НАЛЯ́ПАТИ, аю, аєш, док.

1. Розбризкувати, розливати рідину по поверхні чого-небудь.

За обідом нехай тільки хто накришить хлібом на столі або розіллє борщ з ложки, – Василько так і гукне..: – А нащо так накришувати та наляпувати! (С. Васильченко);

// Бруднити де-небудь чимсь мокрим.

– Нащо ти наляпуєш зайвий раз у хаті? – сказала Кайдашиха (І. Нечуй-Левицький).

2. розм. Наносити що-небудь на якусь поверхню (перев. недбало, неохайно).

– Та таке й я нарисувать можу! .. подумаєш, велике діло, наляпать краски побільше, щоб аж погорбилося! (О. Забужко).

3. тільки док., розм. Наговорити багато непотрібного, пустого, зайвого.

Гжехоткова налазиться весь день, наляпає тим язиком, як помелом... та й аби до ліжка (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. наляпувати — наля́пувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. наляпувати — -ую, -уєш, недок., наляпати, -аю, -аєш, док. 1》 неперех.Розбризкувати, розливати рідину по поверхні чого-небудь. || Бруднити чим-небудь мокрим. 2》 тільки док., перех. і неперех., розм. Наговорити багато непотрібного, пустого, зайвого.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. наляпувати — НАЛЯ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., НАЛЯ́ПАТИ, аю, аєш, док. 1. неперех. Розбризкувати, розливати рідину по поверхні чого-небудь. За обідом нехай тільки хто накришить хлібом на столі або розіллє борщ з ложки, — Василько так і гукне..  Словник української мови в 11 томах
4. наляпувати — Наля́пувати, -пую, -єш сов. в. наля́пати, -паю, -єш, гл. 1) Напачкивать, напачкать, накапывать, накапать. 2) Только сов. в.: Нахлопать, настучать. 3) Набалтывать, наболтать (языкомъ).  Словник української мови Грінченка