намножувати
НАМНО́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., НАМНО́ЖИТИ, жу, жеш, док., кого, що, чого, розм.
Збільшувати кількість, обсяг, розміри і т. ін. чого-небудь.
Він [новий султан] справжній турок, в найвищій мірі поважає закон,.. намножує знання і все робить свідомо, упертий у своїх намірах (П. Загребельний);
Вони [пани] старалися намножити тих господарств якнайбільше: відбирали від селян ґрунти й присаджували “загородників” і “халупників”, що поля не мали зовсім або дуже мало і не платили чиншу (М. Грушевський);
// Плодити, розводити у великій кількості.
– Господи! І хто намножив таку нечисть? – спитав, знову зітхнувши, Івась (Панас Мирний);
Усі небеса розтворилися, Усі світи поклонилися. А це ж не птах, це – Син Божий, Це Син Божий людей намножив (О. Бердник).
Словник української мови (СУМ-20)