намозолювати
НАМОЗО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАМОЗО́ЛИТИ, лю, лиш, док., що.
Натирати мозолі на чому-небудь.
– Сідайте, сідайте з нами, – застрибав на одній нозі по хаті Кирило, – чим багаті, тим і раді. Видно, намозолив чоловік культю, тому й одкинув дерев'янку (Микита Чернявський).
◇ (1) Намозо́лити (наму́лити, наму́ляти) о́чі кому і без дод. – набриднути своєю присутністю, виглядом або неодноразовим нагадуванням про що-небудь.
[Горніг:] Нехай би вони до мене прийшли, ті панки з уряду, коли вони не вірять, що тут голод. Я б їм дещицю показав. Я б їм очі намозолив отими всіма голодними пустками (Леся Українка);
Дурно Маланка збирала насіння, дурно плекала надії. Вузлики з зерном так довго висіли під образами в хаті, аж намулили очі. Нарешті зняла та винесла в хижу (М. Коцюбинський);
Я так намозолив очi господинi iлюзiону, що вона дозволила менi безплатно ходити на картини (В. Сосюра);
Чи вони наткнулися на нас випадково, а чи ми намозолили німцям очі – не знаю. Та так чи інакше – факт був неприємний (В. Малик);
// Привертати до себе увагу, нагадувати про щось.
Дмитро входить засніжений, з недобрим поглядом, міцно стуленими вустами. – Знову хутір очі намуляв, нагадав усю кривду! – зітхає [мати] (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)