намурмосений

НАМУРМО́СЕНИЙ, а, е, розм.

Дієпр. пас. до намурмо́сити. Насуплений, нахмурений.

Чорне, коротко підстрижене волосся надавало їй [Марині] виразу скоріше хлопчака та ще й розсердженого чи намурмосеного (З. Мороз);

Вранці забіг на хвилину до редакції Кочубей, чимось оприкрений, намурмосений, уже з велосипедною защіпкою на холоші (О. Гончар).