нам'ятий
НАМ'Я́ТИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до нам'я́ти 2, 3.
Чорні очка блищали в неї [Тасі], як у звірка, а настовбурчені вуха червоніли, як свіжо нам'яті (М. Коцюбинський);
* Образно. Тьмяними слізьми перешіптуються в ошелешеній, притихлій тьмі нагойдані, натіпані дерева, часом потрушуючи нам'ятими чубами (В. Винниченко).
Словник української мови (СУМ-20)