наникувати

НАНИ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., НАНИ́КНУТИ, ну неш, док., діал.

Приходити.

До кузні з якимось потаємним і незбагненним наміром раптом почала наникувати Явдошка (І. Головченко і О. Мусієнко);

Невже ж таки нікому з наших і з Драгоманових не було часу хоч на вокзал наникнути, щоб провести приятеля (Леся Українка).