наоколо
НАОКО́ЛО, розм. НАОКІ́Л, присл., рідко.
Те саме, що навко́ло 1.
Страшно розносився той галас по гаю і одкликався наоколо луною (О. Стороженко);
Дитячий гомін іздаля летить і лине наоколо (І. Гончаренко);
Якимаха дивився на білі засніжені поля, що відкривались наокіл (Є. Гуцало).
Словник української мови (СУМ-20)