наперестріч

НАПЕРЕСТРІ́Ч, присл., розм.

Намагаючись перестрічати кого-, що-небудь.

Взяла [Марія] Мальву за руку і звела на стежку, що виводила повз мури в степ. Побачила, як із воріт виходила людина .. Чоловік ішов їм наперестріч (Р. Іваничук).