наплив
НАПЛИ́В, у, ч.
1. Те, що напливло, натекло на поверхню чого-небудь; шар якоїсь речовини, яка розпливлася по поверхні іншої.
Вузький лаз вивів до величезних підземних палаців, оздоблених білосніжними вапняковими напливами, яких ніколи не торкався навіть погляд людини (з наук.-попул. літ.);
Будівельники витрачають чимало часу на механічну обробку деталей перед зварюванням. Потрібно прибрати окалину, напливи, бо шов вийде неміцний (з газ.).
2. Скупчення, прибуття кого-небудь у великій кількості.
Влітку наплив курортників і туристів збільшується вдесятеро. Готелі переповнено (М. Трублаїні);
Від напливу людей у читальні не зачинялися двері (С. Чорнобривець).
3. перен. Охоплення кого-небудь певним настроєм, почуттям і т. ін.
Наступа несподіваний наплив ніжності (Грицько Григоренко);
Не спалося. Тривога за очі мішалася з іншими напливами неспокою (І. Волошин);
При таких важких обставинах вся істота моя прониклася поетичним чуттям, і я під сим напливом стала мріяти й скорбіти (Ганна Барвінок).
4. Хворобливий наріст на стовбурі, гілках і корінні дерев, кущів.
Якщо на окремих частинах кущів [винограду] з'являться ракові утворення, то їх треба очистити від напливів та обмазати рани 5-процентним мідним купоросом (із журн.);
Особливо ціняться стовбури горіха з напливами (т. зв. капи). з яких виготовляють вищі сорти фанери (з наук.-попул. літ.).
5. Поєднання двох кінозображень, одне з яких поступово замінює інше.
Спогад у напівсні. Марення. Можливо, ввести ще один наплив: або волів, або самого Андрія, або матір, що плаче (О. Довженко);
У кінематографі чергуються сцени й кадри, напливи й затемнення (з наук.-попул. літ.);
* У порівн. Спливають і проходять, як напливи, спогади останніх дивних і незабутніх днів (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)