наплинути

НАПЛИ́НУТИ, не, док.

1. Те саме, що напливти́ (див. наплива́ти 4, 6).

Ледве на місяць наплине прозорая хмара, Коло на ній засіяє, мов одсвіт далекий веселки (Леся Українка);

А потім, коли знов наплине сутінь, я думаю: я знала се, я знала (Леся Українка);

Гордій пізнав своє рідне місто. Тисячі спогадів наплинули враз (О. Гуреїв);

Польське панство, наплинувши сюди [в західні українські землі] (М. Грушевський).

2. Раптово, швидко набігти у великій кількості; нахлинути.

Здавалося – в темну камеру наплинуло багато весняної неспокійної води (С. Васильченко).

Значення в інших словниках

1. наплинути — напли́нути дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. наплинути — -не, док. 1》 Те саме, що напливти (див. напливати 4)). 2》 Раптово, швидко набігти у великій кількості; нахлинути.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. наплинути — ДОНО́СИТИСЯ (про звуки, запахи та ін. — ставати чутним, відчутним), ДОЛІТА́ТИ, ДОХО́ДИТИ, ДОЛИНА́ТИ, ДОСЯГА́ТИ, ПРИНО́СИТИСЯ розм., ПРИЛІТА́ТИ розм., ПРИБИВА́ТИСЯ розм., ДОБІГА́ТИ розм., НАДЛІТА́ТИ розм.; ПРОНИКА́ТИ, ПРОБИВА́ТИСЯ, ПРОДИРА́ТИСЯ розм.  Словник синонімів української мови
4. наплинути — НАПЛИ́НУТИ, не, док. 1. Те саме, що напливти́ ( див. наплива́ти 4). Ледве на місяць наплине прозорая хмара. Коло на ній засіяє, мов одсвіт далекий веселки (Л. Укр., І, 1951, 163); Гордій пізнав своє рідне місто. Тисячі спогадів наплинули враз (Гур., Осок.  Словник української мови в 11 томах
5. наплинути — Наплинути, -ли́ну, -неш гл. = напливти.  Словник української мови Грінченка