наполовину
НАПОЛОВИ́НУ, присл.
1. У розмірі або обсязі, що охоплює половину кого-, чого-небудь.
Нудить .. і через те не можу їсти, навіть молока випиваю наполовину менше (М. Коцюбинський);
Дагаров озирнувся навколо і, пригнувшись, пірнув у майстерню. Слідом зайшов Баглам, але вліз тільки наполовину, бо більше вже не було місця (П. Панч);
– Навіть якщо хлоп'ята перебільшують тільки наполовину, так і то тут є про що подумати (В. Собко).
2. Пополам з чим-небудь; з домішкою, з ознакою, з елементами чогось.
Чай, наполовину з вином, мов цілюща вода, гасив ту страшенну печію, що піднялася і в роті, і в грудях від однієї ложечки рому (Панас Мирний);
– Сів я за стіл, перехрестився, наколов спичкою галушку, а вона наполовину з висівок, видно як і остюки стримлять (Григорій Тютюнник).
3. Частково, не зовсім, не повністю або значною мірою.
Великий гурт людей стоїть коло похилої хати, наполовину розваленої (Леся Українка);
Голова цього досить ще молодого чоловіка була наполовину сива, аж біла! (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)