наполоханий
НАПОЛО́ХАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до наполо́хати.
[Пан Стась:] Ви собі не можете уявити, до чого наполоханий цим розбійником дурний мужик (С. Васильченко);
Неживого Людомира боялися загарбники, наполохані смердівською твердістю (А. Хижняк);
Кимсь наполохані, з-під даху Злетіли кажани (Г. Бойко).
2. у знач. прикм. Охоплений страхом; наляканий.
Владко зручний, сміливий, рішучий, вродливий, а його брат якийсь ніби наполоханий, заїкуватий (І. Франко);
На постелі посхоплювалися, туляться одне до одного наполохані діти (А. Головко);
// Який виражає страх, переляк, свідчить про них.
Поруч відважних людей окублилися боягузи. Наполохана думка їх весь час потрапляє у безвихідне коло і вертить і крутить його, як білка своє колесо (І. Волошин);
Я глянула на нього .. наполоханими очима (О. Кобилянська).
Словник української мови (СУМ-20)