наполошений

НАПОЛО́ШЕНИЙ, а, е, розм.

1. Дієпр. пас. до наполоши́ти.

Але з-над Калки нагло, немов наполошені хоробрістю русичів, вони [монголи] вернули назад (І. Франко).

2. у знач. прикм. Охоплений страхом; наляканий.

Може, ось зараз бемкне дзвін, вогнисто-загривлені коні з пожежною бричкою промчать вихором по вулиці, а там посуне й наполошений люд з відрами, сокирами, заступами... (Ю. Бедзик);

// Насторожений.

Вулиці були поржні, тільки ґвалтували наполошені собаки (П. Панч).