напорядкувати

НАПОРЯДКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., розм.

Порядкуючи, наробити, натворити чого-небудь (перев. небажаного, поганого).

Радивон Ржа .. повів гнівну річ: хто тут хазяїн? Порядкує хто? Я веду господарство чи Павлюк? Буде вже, напорядкував! (К. Гордієнко).

Значення в інших словниках

1. напорядкувати — напорядкува́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. напорядкувати — -ую, -уєш, док., розм. Порядкуючи, наробити, накоїти чого-небудь (перев. небажаного, поганого).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. напорядкувати — НАПОРЯДКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., розм. Порядкуючи, наробити, натворити чого-небудь (перев. небажаного, поганого). Радивон Ржа .. повів гнівну річ: хто тут хазяїн? Порядкує хто? Я веду господарство чи Павлюк? Буде вже, напорядкував! (Горд., Дівчина.., 1954, 101).  Словник української мови в 11 томах
4. напорядкувати — Напорядкува́ти, -ку́ю, -єш гл. Распорядиться.  Словник української мови Грінченка