нарихтовувати
НАРИХТО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., НАРИХТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., що і без прям. дод., розм.
1. Приготовляти що-небудь.
Тимофій обережно виніс з горниці .. великого грамофона і коробку пластинок, одімкнув, став нарихтовувати (Дніпрова Чайка);
Марія гірко оплакувала сина, нарихтувала йому торбу коржів, ковбас та всякої всячини (У. Самчук).
2. Націлювати, наводити на що-небудь.
Велів гармати нарихтувати, на Вирвин город стріли пускати (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)