наробитися

НАРОБИ́ТИСЯ, роблю́ся, ро́бишся; мн. нар́обляться; док., розм.

Багато, досхочу попрацювати.

– Як тихо., – думав собі Зінько .. – І добре жити під тими тихими вербами, усмак наробившись, усмак і відпочивши! (Б. Грінченко);

Веселіше на душі стає, як наробишся! (К. Гордієнко);

// Стомитися від надмірної роботи.

[Дід Северин:] Наробиться, на сонці напечеться, насилу ноги додому приволоче [чить]; тільки ж вулиця загомонить, то де тая в його й сила візьметься: так немов і не ходило й не робило (С. Васильченко);

Де він не робить, як він не наробиться, а увечері таки прийде до неї (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. наробитися — нароби́тися дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. наробитися — див. утомлюватися  Словник синонімів Вусика
3. наробитися — -роблюся, -робишся; мн. наробляться; док., розм. Багато, досхочу попрацювати. || Багато попрацювавши, стомитися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. наробитися — НАРОБИ́ТИСЯ, роблю́ся, ро́бишся; мн. нар́обляться; док., розм. Багато, досхочу попрацювати. — Як тихо.. — думав собі Зінько.. — І добре жити під тими тихими вербами, усмак наробившись, усмак і відпочивши! (Гр.  Словник української мови в 11 томах
5. наробитися — Нароблятися, -ля́юся, -єшся сов. в. наробитися, -блюся, -бишся, гл. 1) Нарабатываться, наработаться, устать работая. З рук наробитись, з ніг находитись. Ном. № 4560. Хоч як за день наробишся, а вечір прийде, — кортить на вулицю.  Словник української мови Грінченка