насторожуватися
НАСТОРО́ЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., НАСТОРОЖИ́ТИСЯ, жу́ся, жи́шся, док.
Ставати напружено-уважним, зосередженим; виявляти посилену увагу, занепокоєння, тривогу.
Коли знадвору долинали звуки – Олекса насторожувався (П. Кочура);
Гервасій знає, як дражнять його заочі, тому між селянами він завжди недовірливо і допитливо насторожувався (М. Стельмах);
Коли ж прочувся Остапів голос й усі козацькії голови піднеслися, усі козаки насторожилися (Марко Вовчок);
Саме в той час, коли мама принесла нам дуже смачну юшку, дідусь чогось насторожився (Ю. Збанацький);
* Образно. Збори насторожилися, з великою увагою слухали його вдумливе слово (К. Гордієнко).
Словник української мови (СУМ-20)