насічка
НА́СІЧКА, и, ж.
1. Зарубка, нарізка на чому-небудь.
– Завтра, Ван-Лін, ти підеш по слідах і на деревах рубай насічки (О. Довженко);
Коли б на лезі серпа не було насічки, треба було б його часто гострити (з наук. літ.).
2. Висічений на металі, камені і т. ін. та оздоблений іншим металом рисунок для прикраси.
Шабля в нього теліпалася на архідияконськім поясі з насічкою з срібних ангелят та хрестів (Іван Ле);
Серед буйної трави білий мармур-камінь горить на сонці золотою насічкою (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)