натиск
НА́ТИСК, у, ч.
1. Дія за знач. натиска́ти, нати́снути 1–4.
Старенькі двері відскочили під натиском Олександриних плечей (М. Коцюбинський);
Берег тут не раз укріплювали камінням, але він не витримав шаленого натиску бурунів (О. Донченко);
Із сходу дедалі посилювався натиск тюрських племен (з навч. літ.);
Дві учениці, добрі співачки, що перестали ходити на спів, тепер під натиском товаришок повинні були знову записатися до хору (Ірина Вільде).
2. полігр. Тиснення набору або кліше на папір при друкуванні;
// Потовщення штриха при писанні пером.
Юрко старанно виводив кожний рядок. Літери шикувались чіткі, рівні, з красивим натиском (О. Донченко).
3. діал. Наголошення, виділення.
– Громада мусить його [злодія] доставити до суду живого .. – сказав він [війт], усміхаючись і кладучи натиск на те слово “живий” (І. Франко);
Логовський з особливим натиском силувався в своїй розвідці ілюструвати той факт (А. Кримський).
4. діал. Тиснява.
Натиск такий, що й пройти не можна (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)