натомлювати

НАТО́МЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАТОМИ́ТИ, томлю́, то́миш; мн. нато́млять; док., кого, що.

Доводити до втоми; стомлювати.

Де ж те щастя та доля, що ждеш і дожидаєшся, залучиш на хвилину, а там .. тільки натомиш себе дурними надіями? (Панас Мирний);

Таким людям жити найважче, бо нетерпіння серця, одноманітна нудьга чекання натомлює і випалює душу, засіває сумніви, зневіру, підозру (М. Слабошпицький);

На чужому полі ніжки натомила, На чужій роботі ручки натрудила (Леся Українка);

До самого півдня, натомивши коня, блукає хлопець ярами та болотами (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. натомлювати — нато́млювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. натомлювати — -юю, -юєш, недок., натомити, -томлю, -томиш; мн. натомлять; док., перех. Доводити до втоми; стомлювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. натомлювати — СТОМИ́ТИ (довести когось до втоми), УТОМИ́ТИ (ВТОМИ́ТИ), ЗМОРИ́ТИ, ЗАТОМИ́ТИ підсил. розм., ЗАМОРИ́ТИ розм., УМОРИ́ТИ (ВМОРИ́ТИ) розм., НАМОРИ́ТИ розм., ВИ́МОРИТИ розм., УХЕ́КАТИ (ВХЕ́КАТИ) розм., УХО́РКАТИ (ВХО́РКАТИ) діал.  Словник синонімів української мови
4. натомлювати — НАТО́МЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАТОМИ́ТИ, томлю́, то́миш; мн. нато́млять; док., перех. Доводити до втоми; стомлювати. Сам, як читав, то трохи не над кожним словом добре натомив очі, поки розібрав (Мирний, V, 1956, 386); На чужому полі ніжки натомила...  Словник української мови в 11 томах
5. натомлювати — Натомлювати, -люю, -єш сов. в. натоми́ти, -млю́, -миш, гл. Утомлять, утомить.  Словник української мови Грінченка