натрус
НА́ТРУС, у, ч., розм.
Те, що натрушене; натрушений шар чого-небудь.
Снопи неначе летіли з возів на стіжок, і кладільники насилу встигали вкладати снопи в довгі верстви стіжка. На току валялась розв'язь; з снопів витрушувався бризками натрус. В чистому повітрі розливався пахучий дух вівсяної соломи та жита (Леся Українка);
На підвіконні, в містких чанах, дерев'яних рундуках покоївся сивий борошняний натрус. Пахло вчиненим тістом (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)