нахоплятися
НАХОПЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., НАХОПИ́ТИСЯ, хоплю́ся, хо́пишся; мн. нахо́пляться; док., розм.
1. Наставати, наближатися в часі.
День уже нахопляється, треба на панщину йти (Марко Вовчок);
– Увечері отак вийшли з вагона. Дощ періщить, ніч от-от нахопиться, а ми стоїмо під якоюсь повіткою (М. Олійник);
// Приходити, прибувати своєчасно, тоді, коли потрібно.
Галя сумувала... На той саме час нахопився Чіпка (Панас Мирний);
На той час нахопився заступник голови (Ю. Мушкетик).
2. Рухаючись, несподівано натрапляти на кого-, що-небудь, зустрічатися з ким-, чим-небудь.
Еней як відсіль відступився І далі трохи одійшов, То на другеє нахопився, Жіночу муку тут найшов (І. Котляревський);
Раз, як ховався він [чорт] по закамарках, нахопився на його [нього] якийсь чоловік, трохи з ніг не звалив (О. Стороженко);
Згодом приповз Роман з іншого боку. Нахопився на Роздольського, зіткнулися голови докупи (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)