начертання

НАЧЕРТА́ННЯ, я, с.

1. заст. Дія за знач. начерта́ти.

Начертання товстого основного штриха здійснюється за допомогою згинання пальців (з наук. літ.).

2. Зовнішня форма, зображення чого-небудь.

Теорія алфавіту вивчає склад букв, їх начертання, загальний стиль і т. п. (з наук. літ.);

У поліграфічному виробництві шрифти розрізняють за алфавітами, рисунками, начертаннями і розміром (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. начертання — начерта́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. начертання — НАЧЕРТА́ННЯ, я, с. 1. заст., уроч. Дія за знач. начерта́ти. 2. Зовнішня форма, зображення чого-небудь. Теорія алфавіту вивчає склад букв, їх начертання, загальний стиль і т. п. (Сл. лінгв. терм., 1957, 11).  Словник української мови в 11 томах