наїдати
НАЇДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАЇ́СТИ, ї́м, їси́; наказ. сп. наїж, док., розм.
З'їдати в якій-небудь кількості.
– А нащо ж ви радите оддати Гафійку в найми? – Раджу. Однаково пропаде дівка .. Наїсть, нап'є вдома, тобі ж гірше буде... А їй одна доля: у наймах (М. Коцюбинський);
– Ось, багато напили, наїли, один втік, а цей неплатоспроможний! – швидко тараторила офіціантка (І. Цюпа).
◇ (1) Наїда́ти (від'їда́ти) / наї́сти (від'ї́сти) че́рево (пу́зо, пи́ку, мо́рду), грубо. – ставати гладким від безтурботного і ситого життя за рахунок інших.
– Мій чоловік за вас кров проливав, а ви тут пики наїдаєте (Ю. Мушкетик);
– Наїв черево на чужому горі, ще й співає (М. Стельмах);
Благально склав [чоловік] руки: – Я бідний хлоп! – Брешеш, таке пузо наїв! (П. Панч);
Розчинилися двері, і до нашої камери не зайшов, а влетів якийсь чоловік. – Наволоч! Наїв морду! (Ю. Збанацький);
Ох і пику він собі від'їв, цей Данилов, два роки назад був стрункішим (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)