невиліковний
НЕВИЛІКО́ВНИЙ, а, е.
Якого не можна вилікувати.
Лікар-психіатр Черкаського психоневрологічного диспансеру, до якого прийшли занепокоєні батьки, оглянувши малюка, оголосила: “Здоровий”. Потім були Київ, де фахівці дійшли іншого висновку: “Невиліковний” (з газ.);
// Який не піддається лікуванню (про хворобу).
На табуреті, недалеко від столу, сидів блідолиций, напевне хворий на якусь невиліковну хворобу чоловік (Ю. Збанацький);
Ревматизм – хвороба підступна, майже невиліковна, тому треба берегти дітей від переохолодження (з навч. літ.);
// у знач. ім. невиліко́вне, ного, с. Те, що не можна вилікувати.
Ідеться про страх свідків (катів? жертв? адже просто “свідків” не буває!), фактично невиліковне і незгладиме – про сліди однієї з тих воєн (з газ.);
// перен. Якого не можна позбутися.
Помилка Маркса полягала в тому, що наявні вади капіталізму він проголошує довічними, невиліковними (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)