невиплаканий

НЕВИ́ПЛАКАНИЙ, а, е.

1. Який не вилився під час плачу (про сльози).

Невиплакані сльози серце їй гнітили (Леся Українка);

Він, здається, заснув. – Її саму пекли невиплакані сльози; ще трохи, і вона не витримає, дасть їм повну волю... (М. Олійник);

// Якого не виплакали (про плач).

Тоня здригається нервово в дрімоті, ніби її ще й зараз стріпує внутрішній невиплаканий плач (О. Гончар).

2. Не полегшений плачем.

Згуки вже й голосів не лякались. Вони несли з собою шматки страждання, шматки невиплаканої журби (В. Винниченко);

Ти не дивуй мені, брате. Моє горе незміряне, туга моя невиплакана (М. Олійник).

Значення в інших словниках

1. невиплаканий — неви́плаканий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. невиплаканий — -а, -е. 1》 Який не вилився (про сльози). 2》 Який не полегшений плачем.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. невиплаканий — НЕВИ́ПЛАКАНИЙ, а, е. 1. Який не вилився (про сльози). Невиплакані сльози серце їй гнітили (Л. Укр., III, 1952, 583); Обличчя в неї зовсім не суворе, а добре, очі ясні, ласкаві, і в глибині їх невиплакані сльози (Жур., Опов., 1956, 237).  Словник української мови в 11 томах