Словник української мови у 20 томах

нев'янучий

НЕВ'Я́НУЧИЙ, а, е.

1. Який зберігає свою свіжість, не в'яне, не засихає.

Він подряпався на скелю за гвіздочками. Бо як Оленці за таку красну співанку не нарвати того ясного, нев'янучого, високогірного цвіту! (А. Турчинська).

2. перен. Який з бігом часу не зникає.

Всюди наче витає нев'янучий Галин образ (О. Гуреїв);

Красуйся нині, ясночолий Київ, в усій своїй нев'янучій красі! (М. Терещенко).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. нев'янучий — нев'я́нучий прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. нев'янучий — див. вічний  Словник синонімів Вусика
  3. нев'янучий — -а, -е. 1》 Який зберігає свою свіжість, не в'яне, не засихає. 2》 перен. Який з бігом часу не зникає.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. нев'янучий — НЕМЕ́РКНУЧИЙ (про щось позитивне — значення якого ніколи не буде втрачене), БЕЗСМЕ́РТНИЙ, НЕВМИРУ́ЩИЙ, НЕВМИРА́ЮЧИЙ рідше, НЕВ'Я́НУЧИЙ, НЕТЛІ́ННИЙ поет., НЕСТАРІ́ЮЧИЙ рідше.  Словник синонімів української мови