негаразд
НЕГАРА́ЗД¹ див. негара́зди.
НЕГАРА́ЗД², присл.
1. Погано, не дуже добре, не так, як треба.
Мірошник той Хомою звався, І був він чоловік такий, Що негаразд за діло брався (Л. Глібов);
Приголомшена несподіваним нагадуванням, не стала [мати] й сперечатися, хоча в душі була певна, що негаразд вони оце роблять, розлучаючи її з сином (О. Гончар);
// у знач. безос. пред.
Що се вже Ви, дядьку, здумали слабувати? Се негаразд (Леся Українка);
– Воно й добре цією машиною хліб брати, та то негаразд, що вона так часто ламається! – казали одрядини німцеві (Панас Мирний).
2. у знач. безос. пред. Не все в порядку, не все успішно.
Подумати б людям, що в Кармеля з жінкою щось негаразд, так ні ж бо (Марко Вовчок);
Але найстарша побачила, що там в кінці стола щось негаразд і вже біжить до дівчат (Леся Українка).
3. у знач. безос. пред. Погано (про фізичний стан).
– Ану-но, кому там [у котлі] негаразд, хапайтеся мойого дрюка, я вас повитягаю! (І. Франко);
Саньці ще зранку було негаразд, боліла голова (О. Донченко).
4. Незручно, ніяково.
– Без чарки не розбереш, – ніяково озвався ланковий, відчуваючи себе негаразд (Ю. Яновський);
// у знач. безос. пред.
[Яніна (знову бере ті аркуші, що й раніш):]Ось послухайте .. Стефанія: Ой, як цікаво! Тільки якось негаразд без дозволу... (Л. Смілянський).
Словник української мови (СУМ-20)