неграмотний
НЕГРА́МОТНИЙ, а, е.
1. Який не вміє читати й писати.
– Марта украла [книжку], – відказала [мама] .. – Нащо? Вона ж неграмотна! – здивувався папа (Панас Мирний);
– Повернеться твій Оксен із служби та візьме собі в подруги курсистку стрижену, а тебе покине. Навіщо ти йому здалася, неграмотна й темна? (Григорій Тютюнник);
// у знач. ім. негра́мотний, ного, ч.; негра́мотна, ної, ж. Людина, яка не вміє читати й писати.
– Неграмотному треба все в голові тримати, часом і забудеться, а грамотний записав – папір не голова – з нього не втече (М. Коцюбинський);
// Який допускає граматичні, стилістичні і т. ін. помилки; малограмотний.
Неграмотний учень;
// перен. Недостатньо обізнаний у чому-небудь; недосвідчений, некмітливий.
[Омелько:] А справді, і я знав її [загадку]. [Іван:] Та справді ж, справді у решеті дірки! Ех, ви, неграмотні! А ну вгадайте другу! (М. Кропивницький).
2. Який містить у собі граматичні, стилістичні і т. ін. помилки; безграмотний.
Неграмотний твір;
// Виконаний без належного знання справи.
Неграмотне проектування будинку.
Словник української мови (СУМ-20)