недодача
НЕДОДА́ЧА, і, ж., розм.
Те, що недодане, видане, дане у менше, ніж потрібно, або в меншій кількості.
Ми часто забували про чарівну силу видимого світу, світу речей і зорових образів, ігнорували його в ім'я тиранії слова. І як ми через це збіднювали себе, яка була недодача глядачеві (О. Довженко);
Можна компенсувати недодачу мінеральних добрив органічними (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)