недозволенний

НЕДОЗВОЛЕ́ННИЙ, а, е.

Якого не можна дозволити, схвалити, який заслуговує на осуд; недопустимий.

Треба, щоб це було недозволенною річчю – хитати репутації тих, чиєю творчістю ми хочемо збагатити нашу духовну скарбницю (О. Кундзич);

Розуміла [Вутанька], що відбувається щось недозволенне, і все ж не поспішала покласти цьому край (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. недозволенний — недозволе́нний прикметник неприпустимий  Орфографічний словник української мови
2. недозволенний — див. НЕПРИПУСТИМИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. недозволенний — -а, -е. Якого не можна дозволити, схвалити, який заслуговує на осуд; недопустимий. || Якого не можна допустити; неможливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. недозволенний — НЕПРИПУСТИ́МИЙ (якого не можна дозволити, з яким неможливо примиритися), НЕДОПУСТИ́МИЙ рідше, НЕДОЗВОЛЕ́ННИЙ підсил.; НЕПРИЙНЯ́ТНИ́Й (який не може бути прийнятий, з яким неможливо примиритися); НЕТЕРПИ́МИЙ (якого неможливо терпіти)...  Словник синонімів української мови
5. недозволенний — Недозво́ленний, -на, -не (що не можна дозволити)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. недозволенний — НЕДОЗВОЛЕ́ННИЙ, а, е. Якого не можна дозволити, схвалити, який заслуговує на осуд; недопустимий. Треба, щоб це було недозволенною річчю — хитати репутації тих, чиєю творчістю ми хочемо збагатити нашу духовну скарбницю (Кундзич, Діези..  Словник української мови в 11 томах