недонесення

НЕДОНЕ́СЕННЯ, я, с.

Відсутність повідомлення, інформування відповідних органів контролю про те, що становить для них інтерес.

“Духовний Регламент” наказував, щоб священик, почувши на сповіді щось політичне, конче, зараз-таки доносив про це поліції... Таким чином, священика хотіли обернути в звичайного поліційного шпига, а за недонесення страхали тяжкими карами... (І. Огієнко).