недоречний

НЕДОРЕ́ЧНИЙ, а, е.

Зроблений, сказаний, виявлений і т. ін. невчасно, невідповідно до обставин, умов, місця; який не відповідає ситуації.

– Що ж ви нічого не кажете? – Невже се недоречне питання? (Леся Українка);

Пафос, яким пройнято книжку, є недоречний і знижує науковий рівень праці (С. Журахович);

// Наявність, присутність якого небажана; зайвий, непотрібний.

Серед блискучого скла почував [дід Мусій] себе недоречним і зайвим (В. Козаченко);

Дзвінок був недоречним – Тамарі хотілось побути на самоті (А. Хижняк);

// Який не гармоніює з чимсь, не пасує до чого-небудь.

Вона і зараз вертілась, як на голках, поблискуючи великими козачими шпорами, які були досить-таки недоречні на її чобітках (О. Гончар);

Довгастий шрам на лівій щоці здавався недоречним і чужим на його обличчі, що дихало спокоєм і виказувало внутрішню рівновагу (С. Голованівський).

Значення в інших словниках

1. недоречний — недоре́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. недоречний — Невчасний, НЕДОЛАДНИЙ, невідповідний, неслушний, зайвий, непотрібний  Словник синонімів Караванського
3. недоречний — -а, -е. Зроблений, сказаний, виявлений і т. ін. невчасно, невідповідно до обставин, умов, місця; який не відповідає ситуації. || Наявність, присутність якого небажана; зайвий, непотрібний. || Який не гармоніює з чимсь, не пасує до чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. недоречний — НЕВІДПОВІ́ДНИЙ до чого, чому (який не відповідає кому-, чому-небудь, не збігається з ним); НЕЗГІ́ДНИЙ, НЕЗБІ́ЖНИЙ рідше (з чим — який іде врозріз із чимось); НЕСУМІ́СНИЙ з чим, НЕСПОЛУ́ЧНИЙ з чим, ВЗАЄМОВИ́КЛЮЧНИЙ без додатка, підсил.  Словник синонімів української мови
5. недоречний — Недоре́чний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. недоречний — НЕДОРЕ́ЧНИЙ, а, е. Зроблений, сказаний, виявлений і т. ін. невчасно, невідповідно до обставин, умов, місця; який не відповідає ситуації. — Що ж ви нічого не кажете? — Невже се недоречне питання? (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
7. недоречний — Недоречний, -а, -е Некстати сказанный или сдѣланный, неумѣстный, излишній. К. ПС. 127.  Словник української мови Грінченка