недоросток
НЕДО́РО́СТОК, тка, ч., розм.
1. Людина, що не досягла повноліття; недоліток.
– Переросток я чи як це по-вашому? – Скоріше недоросток, – грубо зауважує Мар'яна (О. Гончар).
2. Невелика на зріст людина.
То не біда, що молода, не гріх, що в ластовинні, біда, що зверху погляда, мовляв, не ми [хлопці] в тім винні, що недоросток, а батьки (П. Дорошко).
3. перен. Нерозумна, малоосвічена, нерозвинена людина.
– Недоросток і ледащо [Хома] – шукає виправдання своїм лінощам (С. Ковганюк, пер. з тв. М. Горького).
Словник української мови (СУМ-20)