недостача
НЕДОСТА́ЧА, і, ж.
1. у чому, чого. Відсутність, брак достатньої кількості чого-небудь; нестача.
Галат .. ловив тепер під кулями коней і поповняв ними недостачу в тачанках (Ю. Яновський);
Грунти з підвищеною кислотністю і недостачею кальцію не мають міцної структури (з наук. літ.);
Чи в неї сьогодні ревізія? Так, ревізія. А він і забув .. Коли б хоч недостачі в неї не було (В. Кучер);
// Частина, якої не вистачає до повної кількості.
Завод наш плану не давав – Бува ще й гірш на світі... І наш директор приписав Ту недостачу в звіті (С. Воскрекасенко).
2. перев. мн., рідко. Те саме, що неста́тки 1.
Гірко жилося Тарасові в рідній сім'ї через злидні та недостачі (Панас Мирний).
3. розм., рідко. Негативна риса кого-небудь; вада.
– Знаєш, Ганю, яка в тебе недостача?.. В тобі нема ні кришки гордощів (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)