незатертий
НЕЗАТЕ́РТИЙ, а, е.
1. Який не зник, не стерся, залишився помітним (про сліди); свіжий.
Твоїх важких і певних кроків Лишився незатертий слід (М. Зеров).
2. перен. Який завжди зберігатиметься в пам'яті; незабутній.
Та кузня, і та компанія в ній, і той її дружній, радісний настрій лишаться живими та незатертими в душі маленького, рудоволосого хлопчини (І. Франко);
Ймення ваші в пам'яті людей дістануться навіки незатерті (В. Самійленко);
// Про який ще не забули.
Він почув, що, незважаючи на всі страждання, незважаючи на незатертий сором, яким окрила [Анеля] його ім'я, він усе-таки любить її (І. Франко).
3. перен. Який залишився своєрідним, оригінальним (про мову, думки і т. ін.).
Часто звертається він [І. Вирган] до народних джерел, підбирає слова незатерті, свіжі (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)