незгасний
НЕЗГА́СНИЙ, а, е.
1. Який не згасне, завжди буде горіти, світити або світитися.
Поет! Люби усе нове, як сонце те незгасне, хай у піснях твоїх живе все молоде й прекрасне (В. Сосюра).
2. перен. Який ніколи не послабиться, не зникне, не пройде (про почуття, вияв чого-небудь і т. ін.).
Як зірка далека, в душі моїй сяє Невтрачена віра, незгасна надія (Л. Дмитерко);
Слова його прозвучали сухо, в них крилися незгасний гнів і рішучість (Іван Ле);
// Який ніколи не втратить свого значення.
Він [Т. Шевченко] любив усе прекрасне, Все ненавидів потворне, – І його ім'я – незгасне, Світлий образ – неповторний (М. Рильський).
3. Який не згасає або не згас; який горить, світить або світиться.
– Так хай тепер Григорій Юхимович доглядає у нас за незгасними лампадками (М. Стельмах);
– А чоловік? – Як же з ним бути? – з'являлася в такі хвилини думка, що обпікала їй серце, мов незгасна жарина (А. Шиян).
Словник української мови (СУМ-20)